Любов, вода і текст

Сьогодні Миколаю -- 90

2009-12-19T21:51:42Z

щойно...

2009-12-10T11:44:35Z

...за вікном, якийсь дідусь повіз хфорточку на "кравчучці"

Запрошення до архіву!

2009-12-08T19:31:55Z

Запрошую приєднуватись до двох музичних спільнот!

musicarchivesua створений для тих, для кого цікавою є Музика України!
Цікаві матеріали, обмін нотами, спогади:)

Ще одна спільнота burmaka_arhiv присв'ячена ранній творчості Марії Бурмаки.

Приєднуйтесь!
Формуймо архіви разом!

Жіноча сорочка

2009-12-08T18:22:36Z

Декілька останніх днів нарешті знайшов час просканувати трохи матеріалу для двох, давно задуманих мною, спільнот. І раптово знайшов ось такий матеріал:

кому цікаво, можу відсканувати всю статтю

Рвані подарунки

2009-11-04T22:45:14Z

Спеціально для ZAni, котра, сподіваюсь, ще продовжує святкувати, оформив платівку

А також створив перший свій колаж, котрий повністю тримається один до одного своїми фрагментиками самостійного, тобто без вонючих та хімічних клеїв. Присвячую його silverandglass. Класний у неї блог!

бубон в руках

2009-11-04T15:33:15Z

про присутність Джона Леннона в Могилів-Подільському

2009-11-04T15:04:13Z

Я давно чув про пам'ятник, роботи художника Олексія Альошкіна. А от вчора надибав нарешті фото

Куренівка і гармонь

2009-08-24T22:49:33Z

В неділю, вже сівши в тролейбус, я змінив напрям руху, і не поїхав на відкриття скульптурної виставки в «Арсеналі», на яку в мене було запрошення. Мав виступати президент. Я відчув, що подібна тусовка занадто «штинить» поняттям – «подивитись на політиків», а не на скульптури. Мені якось важко і сумно в останній момент стало туди їхати.

А попрямував я на «Куренівку», тобто на її «блошине» відділення, де я і купив цей блокнотик, в якому я зараз (23-го, і перенабрано в Microsoft Word 24-го) записую. Серед сучасних блокнотів, з чистими листами (без розмітки) майже не випускають. Або вони дуже дорогі. Проходячи повз ряди саморобної торгівлі, яка розмістилась впритул до колій трамвайних, отримуєш естетичне задоволення від діалогу торгашів, котрі «парірують» одне одному латиною («крилатою»). Звичайно, окрім рамантікі вперемішку з екзотікай, вистачає на ринку чимало моторошних моментів. Але про це згодом.

Коли перестало все, що я купив, поміщатись в сумку, я спробував перекласти дещо в авоську, але одна тіточка, котра продала мені набори кольорового паперу, знайшла серед запасів ашанівський кульочок.

І коли я наблизився майже до кінця ринку, купив (за півціни!) в одного дядька чималий логотип Львову (на подарунок) («медальйон» діаметром шіснадцять з половиною сантиметрів), то ледве стримувався від спокуси затанцювати. Справа в тім, що двоє (а згодом троє і четверо) продавців потриманих музичних інструментів вирішили продемонструвати можливості товару. Грали українські пісні. Не співали, тому в голові самі співались слова до знайомих мелодій.

Відриваючи себе самого від такого дійства, я рушив трохи далі, розговорившись з продавцем вінілу про його молодість та голки... для радянських програвачів. «Я пошол в армію под модерн токінг, а вєрнулса под Пупо!» – солодко пригадував він. Особливо мені сподобалась його перша фраза про платівки: «Оні сваї, дамашніє!» Повернувшись до оркестру торгашів, я потупцювавши трохи з місця на місце, не втримався – дістав альбомчик. В таких ситуаціях не рідко трапляється, коли починають запитувати – «а для чого ви нас малюєте?!» Це була абсолютно протилежна ситуація! Натхненні додатковою увагою, вони стали грати ще жвавіше. А продавець, в якого я купив «Львів», попросив намалювати його.

Осяяний тим, що його малюють, він надзвичайно терпляче позував, даючи покупцям дуже стислі та розсерджені відповіді, щоб не відволікатись. Він сидів на розкладаному стільчику, вкритому картонами сплющених коробок. В клітинчастому кашкеті, сірому піджачку, окуратній (хоча дещо в пилюці) білій сорочці, він сидів, дивився прямо на мене, склавши на колінах свої руки, в яких переминав деякі куп’юри на той випадок, якщо я попрошу плату за малюнок. Справа від нього підстилка, на якій розкладено потриманий крам, зліва – танцювала колега в чорно-білому костюмі, довгою косою, зібраною зеленою резинкою. Танцювала доволі відчайдушно. На її жилєточці було вишито «Why?»

Коли я малював його, між рядами, щось шукаючи, пройшла жіночка з перебинтованим носом. Лячно було навіть припускати – чому? Це якраз і є той «не привабливий душок блошиного ринку».

Кожен раз, коли малюєш портрет, на замовлення, присутнє побоювання. Побоювання не тільки того, чи вийде схоже чи ні, а чи сподобається замовнику, навіть якщо вийде схожим? Під час роботи підійшов «барабанщик», і підбадьорив – «как двє каплі!» А потім ще запросив на наступну суботу «на могорич».

Намальований був задоволений роботою, і все бідкався, як би її так відєднати від блокнота, аби не порвати. Сказав, що повісить в рамочку. Коли я спитав, кому підписувати, він назвався Сашою. А ще сказав, що п’ятого вересня йому виповниться 73 роки.

Коли Олександр простягнув мені руку на прощання, він тримав її якось близько до себе, направивши вперед тільки долоню. Потиснувши мою руку, він несподівано, нахиливши голову поцілував мені ручку. Це було вперше в моєму житті – я не знав, як реагувати. Через деякий час він повторив цей жест. Обидва рази це було несподівано. Обидва він бурмотав собі під ніс щось про мої майстерні руки. Та де там... але сперечатись зі старшою людиною я не став.

Для чого мені купувати це все «причандалля», та «вештатись» по ринках потриманих речей? Значної матеріальної потреби в цьому нема. Просто паломництво по таким місцям дає якусь живість. У спілкуванні в першу чергу. А то банкомату в супермаркеті, схоже, що зі мною нема про що говорити. Він мені окрім чеку нічого не відповідає.

На 94 році пішов з життя Лестер Вільям Полсфусс (Les Paul)

2009-08-16T00:39:01Z

Принципи виготовлення цільнокорпусних гітар (які в наш час відомі просто як «електро-гітари»), і звукознімачів в компанію Gibson приніс музикант Les Paul (повне ім'я — Лестер Вільям Полсфусс), іменем якого була внаслідок названа одна з самих популярних серій гітар.

Лестер Вільям Полсфусс народився 9 червня 1915 року в американському містечку Ваукеша, штату Вісконсин. Вже у віці 17 років він почав виступати з музичними номерами в ефірі місцевих радіостанцій. Помер через тиждень після свого 94-ліття, 13 серпня в наслідок ускладнень після пневмонії в лікарні американського міста Уайт Плейнс, штат Нью Йорк.

Ім'я Les Paul на слуху в кожного гітариста. Варто назвати лише декілька музикантів, які використовували цей легендарний інструмент: Джимі Хендрикс, Бі.Бі. Кінг, Ерік Клептон, Ел Ді Меола, Джиммі Пейдж, Боб Марлі... Цей список можна продовжувати до безкінечності.

Довга йому пам'ять!

побачене з вікна в дорозі

2009-08-14T20:37:24Z

вона стоїть на роликах, а мама розчісує їй коси

Записуйте пісні на вірші Антонича - отримуйте запис на студії «Комора»

2009-08-11T19:30:35Z

5 жовтня 2009 року видатному поетові Богдану-Ігорю Антоничу виповнилося б 100 років. До цієї дати "Антонич-фест" разом з «Коморою» влаштовує спільний музичний конкурс для гуртів, які готові співати поезію Богдана-Ігоря Антонича.

В якості супер-призу для кількох найкращих гуртів буде запис на студії «Комора» БЕЗКОШТОВНО!

Планується видати диск із найкращими піснями, надісланими на конкурс.

Отже, умови конкурсу:

1. Для того, щоб взяти участь у конкурсі необхідно викласти запис пісні на слова Антонича з 1 до 31 серпня на сайті "Антонич-фесту" http://antonych.sumno.com/post/zapysujte-pisni-na-virshi-antonycha/

2. Залучити якомога більше своїх шанувальників до голосування у конкурсі. 50% долі Вашого треку вирішуватимуть саме слухачі, інші 50% – компетентне журі.

3. Переможці будуть визначені у вересні.

«Антонич-фест» продовжує шукати партнерів та спонсорів, також буде вдячний за поширення інформації.

Стіна Антонича!

2009-08-05T18:31:41Z

Сьогодні на Набережно-Хрещатицькій 11 відбувся "графіті-флеш-моб", котрий є одним з візій "Антонич-фесту"

Голосу "Братів" не стало...

2009-08-04T00:02:58Z

Не так давно придбав "Вродило". Мовляв, нехай лежить пам'ять про подію на яку ходив. Майже миттєво публіка тоді "зарядилась", і гарцюючи, порозкидала ногами настилку на штучний лід. Технічно, концерт був зіграний гарно. Але справа була не тільки в техніці! Виразу обличчя Сергія Кузьмінського я не бачив.
Але я бачив усмішку на обличчі Проскурні, який прийшов в галіфе та чоботях.
Скорботно.
Але спогади світлі.

Ностальгія за Топором...

2009-08-03T03:19:36Z

Фолк-роковий гурт "Топор Оркестра" не є таким старим, щоб там було за чим "ностальгувати". Але коли я готував до опублікування афішу про цьогорічний "День Незалежності з Махном", то почав шукати якийсь інтернет-ресурс про знайомих мені музикантів, для того, щоб вказати посилання. І єдине, що я знайшов, це відео-інтерв'ю з керівником гурту. Пригадались перші курси... Запальні вечорниці, та майже щоденні звуки репетицій, що лунали з актової зали, або й просто з коридору, коли я зморений повертався пізно ввечері з майстерні... ех...

“Останній” розпродаж сезону, або «Моя циганська “НОЧЬ”»

2009-07-31T18:36:11Z

Декілька днів тому, абсолютно випадково опинившись на одному з базарів “б/у-шного” спрямування, надибав розкладку вініла. Спитав ціну. По 5 грн.!!! (“Кромє Висоцкого!” На нього ціну не уточнював.) Вибрав 10 платівок. Перевірив “неподряпанісь” та відповідність того, що зображено на конверті, і того, що в ньому лежить. Спитав знижку (все ж таки – не одну беру!). “Добре, – відповідають мені – зі знижкою 70 грн.” ??? ??? виявилось, що той, в кого я питав попередньо не був хазяїном платівок (а приглядав за ними деякий час). Справжній власник продавав їх по 10 грн. за штуку. “Мені ж сказали по 5!” – не зрзумів я. “Хто сказав?” Ті двоє (власник вінілу та той, хто його підміняв) почали сперечатись. “Я по п’ять завжди продаю” – аргументував помічник. “Ну раз сказали!” – здався власник. Взяв по п’ять. Без знижок. Серед придбаних альбомів ось такі “ексклюзівні вєшчі” (як сказав продавець):

КИНО – “НОЧЬ”, 1989, Мелодия (Історію обкладинки читайте нижче)

Телевизор – “Шествие рыб”, 1988, Мелодия

Алиса – “Енергия”, 1988, Мелодия

Polish jazz (vol. 60) Tribute to Duke Ellington. Jazz Band Ball Orchestra, Warszawa: Polskie Nagrania, 1980

Мадона – Като дева, Balkanton, Bulgaria (Болгарське перевидання альбому Мадонни “Like a virgin”)

Emerson, Lake & Powell, 1987, Мелодия

Джон Леннон, Мелодия (1977) (На обкладинці альбому перевернуте зображення зі зворотнього боку конверту оригінального видання “Imagine”. Подробиці про це видання ось за цим посиланням.)

Питер Гейбриэл, 1989, Мелодия

АССА – OST (Official Soundtrack), 1987, Мелодия

Аквариум – “Радио Африка”, 1988, Мелодия (В мене вже є один примірник цього альбому. Але саме ця платівка виявилася з обкладинкою, менш пошарпаною, ніж та, яка у мене є. Тобто, можна сказати, я “освіжив дискотеку”)

Хоча вінілові диски і не такі компактні, як як пластикові, проте купуючи “раритет”, впевнений у його ліце... Але я погарячкував. Не мало виконавців не були навіть повідомлені про передруки їхніх творінь єдиною в союзі фірмою грам.запису “Мелодія”. Та що там закордонні. Тираж альбому “Ночь” гурту “Кино”, екземпляр якого я придбав, був виданий “офіційно-піратським шляхом”. Музикантам не заплатили, а “Мелодія” навіть оформила видання власним варіантом обкладинки, відмінного від “не легального оригіналу”.

Свого часу я якось зайшовши до однієї букіністичної книгарні, побачив на прилавку, серед інших платівок – “НОЧЬ”. Зрадів знахідці, розплатився, і обережно повіз її дододу. Увімкнув програвач! Вийняв з конверту чорне коло, і читаю на його етикетці... “циганські пісні”. Я від несподіванки навіть перевірив на звороті – з надією бодай там побачити “Кино”, але зась... Розчаруванню моє було сильним. Я постарався подалі сховати цю платівку, заспокоюючи себе тим, що в мене є бодай “артефактна” обкладинка. Проте, цей випадок навчив мене обов’язково перевіряти вміст квадратних конвертів перед покупкою.

Коли я проходив з кіпою вінілу повз продавців радіоринку, один короткострижений “работнік” базара, який навряд чи слухає ще щось, окрім рінгтонів, зверхньо закинув в мою сторону – “А ет шоб павипєндріватса!” От саме з причини таких реплік я волію носити вініл в спеціальній торбі (звичайна секонхендівська торбинка, котра випадково по розміру підійшла), якої того разу в мене не було при собі. Довелося купити на автозаправці (проходив мимо) жовтий кульочок.

Клавіатурна пригода

2009-06-04T12:39:15Z

Вчора, не скажу де, знайшов основний (внутрішній) "молоточковий" механізм від піаніно. І вирішив завести до себе, не скажу куди:) Але я відчував якесь "лоскучуче натхнення" від цих всих поглядів в тролейбусі, і не тільки! Коли я чекав на зупинці "пересадкового" тролейбуса, до мене підійшов дядечко, який представився інженером, і пожалівся, що "у них", десь там в інституті ТАКІ інструменти списують, що аж жалка! Розговорили-розбалакались про всілякі звукові механізми:)
Одна з випадкових реплік -- "О!, десь піаніну стирив!"
А ще було таке враження, ніби я везу якийсь раритетний синтезатор:)
А коли вже завіз його куди треба, і повертався додому, то в тролейбус зайшов хлопчина, який розповідав комусь свої враження від якоїсь пісні -- "...а мені сподобалась партія піаніно" ...а я б проголосував:)

1979, 18 травня тіло Володимира Івасюка випадково знайдене в Брюховицькому лісі під Львовом.

2009-05-17T23:48:37Z

1949, 4 березня Володимир Івасюк народився у м. Кіцмані Чернівецької області в родині учителів Михайла і Софії Івасюків.

1979, 24 квітня за телефонним викликом йде з дому й більше не повертається.

1979, 18 травня тіло Володимира Івасюка випадково знайдене в Брюховицькому лісі під Львовом.

1979, 22 травня похорон Володимира Івасюка на Личаківському цвинтарі у Львові, що вилився у масову акцію протесту проти влади. З цього часу на творчість композитора накладено заборону.

«Володимир Івасюк. Ідеальне вбивство»
2008 Студія «07 продакшн», телеканал «Інтер»
автор: Іларіон Павлюк
режисер: Софія Чемерис
http://www.ivasyuk.org.ua/video.php?l=uk&p=about-idealne_vbyvstvo

Вбивство чи самогубство?
http://www.ivasyuk.org.ua/mystery.php?l=uk

Десять питань до сестер Тельнюк

2009-05-17T00:36:38Z

Десь приблизно посеред осені 2008-го року я бачив сестер Тельнюк в дуже елегантних платтях, і в супроводі знімальної групи на Андріївському узвозі. Це були зйомки якогось відео?

Це була фотосесія до синглу (з фотографом Юлією Горобей), який зараз готується. Це буде сюрпризом для слухачів.

Десять питань до сестер Тельнюк

Напередодні Інтернет-конференції (http://nbb.com.ua/conference/), я надіслав декілька запитань, котрі виникли внаслідок підготовки до інтерв’ю, але які я не збирався в ньому використовувати, бо вони, на мій погляд, «випадали» з загального контексту інтерв’ю. На одне з питань сестри Тельнюк не відповіли, отже воно прозвучало не коректно.

Питання

Чи є в репертуарі сестер Тельнюк альбоми, або окремі пісні, котрі видавались за кордоном, але не оприлюднювались в Україні?
Чому на офіційному сайті сестер Тельнюк нема інформації про акомпануючий склад? Існує розділ «творчі контакти», але в ньому нічого не сказано про роботу з ось такими музикантами: Роман Суржа, Микола Томасишин, Іван Небесний. Інформацію про цих музикантів удалося знайти в представлені музикантів після завершення концерту в Ялті, 26 жовтня 2008-го року, у відео «Порив фаната» http://repka.tv/video/38692/

Запізнілий коментар після відповіді: …це я зараз, перечитуючи це питання, розумію його «звинувачуючий» характер. Коли я його задавав, то я шукав відповіді на питання: як назвати «ТЕЛЬНЮК: сестри», – колектив, гурт, дует, проект?

Чим пояснюється спрощення назв альбомів («По обидві сторони Сонця та Місяця» – «Жовта кульбаба»; «Жовта Кульбаба: рок-романси великого міста» – «ТЕЛЬНЮК: live вибране»)?
Які чотири пісні не помістились на «ТЕЛЬНЮК: live вибране»? (звідки інформація саме про чотири пісні – http://www.telnyuk.info/pages/start.php?id=events&event_group_id=1&event_id=158&cmd=show)
Десь приблизно посеред осені 2008-го року я бачив сестер Тельнюк в дуже елегантних платтях, і в супроводі знімальної групи на Андріївському узвозі. Це були зйомки якогось відео? Якого?
Чи є бажання представити в Україні концертну програму, такого ж формату, як «Над нами небо»?
Альбом «ВИБРАНЕ» (2005), пісні А ВИ МОВЧІТЬ... (Станіслав Тельнюк), РОЗБУДИ МЕНЕ... (Леся Тельнюк), МЕНЕ ТИ НЕ СМІЙ НЕ ЛЮБИТЬ (Станіслав Тельнюк), АНТИКОЛЯДА (Галина Тельнюк), СЕРЦЕ-ЛЮСТЕРЦЕ (Станіслав Тельнюк), РОЗПЛІТАЄ ПЕЧАЛЬ... (Станіслав Тельнюк). Звідки ці пісні? Їх не можливо знайти на інших альбомах вашої дискографії. Це старі пісні, котрі не були свого часу видані, чи вони спеціально писалися для цієї компіляції?
Чи планується перевидання двох перших альбомів («Мить» 1991, «Галя та Леся» 1994)?
Чи не є кліп на пісню «Вечірник» спробою комерціалізувати творчість «Тельнюк: сестри»?

Запізнілий коментар після відповіді: Варто пояснити своє бачення можливого «комерціалізування» сестер Тельнюк. Для мене це не є «зпримітивлення» їхньої творчості, а якісне «обрамлення» їхньої якісної (якою вона є) творчості, додатковими «рекламними» методами. Наприклад, американсько-канадійський проект «Над нами небо», я вважаю якісною комерціалізацією.

Як ви знайшли спільну мову з Дмитром Стусом для роботи над виставою «Стусове коло», після «перепалки», котра відбулась після прем’єри У.Б.Н.?

Питання задав: Куценко Олексій, журналіст

Відповіді сестер Тельнюк:

1. Так, такі альбоми є. Перший називався «На межі», другий «Вітер століть», «Леся та Галя».

2. Така інформація є. Ми завжди з величезною увагою ставились та ставимось до музикантів з якими працюємо. І вважаємо їх та себе однією командою. Саме тому всю інформацію про музикантів можна отримати в «Біографічній довідці» Сестер Тельнюк, а не у «Творчих контактах». В усіх -радіо, -теле ефірах, статтях де є інформація про нас – ми, принагідно, наголошуємо про музикантів з якими працюємо. І співаємо їм дифірамби.

3. Це відбувалось природнім чином. :) Не забувайте, що ми є жінками, а в жінок їх думки залежать від зміни настрою.

4. Дві пісні, які були виконані акустично, малим складом. Ми сподіваємось, що вони увійдуть до наступного альбому.

5. Це була фотосесія до синглу (з фотографом Юлією Горобей), який зараз готується. Це буде також сюрпризом для слухачів.

6. Дуже хотіли б зробити щось подібне до американсько-канадійського проекту «Над нами небо».

7. Це старі пісні, які не були видані ніколи. Це була нагода включити їх у «Вибране» та дати їм життя.

8. Перевидання... Наразі ні.

9. Відносно комерціалізації. Було бажання зняти просто красивий кліп.

10. Як знайшли спільну мову? Бо ми є мудрі люди і розуміємо, що нас є занадто мало для того, щоб сваритися. Ми дуже раді, що цей проект нас з’єднав у нашій творчій співпраці.

Я звик до того, що якщо я пишу в Інтернеті коментар на якісь зі сторінок, то його висвічує негайно. На сторінці інтернет-конференції цього не сталося. Я подумав, можливо, стався збій, бо я задав усі питання одним набором, і це вийшло занадто довге повідомлення. Тому вирішив скоротити, і задавати по одному. Такий варіант теж «не висвітило». Всі мої запитання висвітило через декілька годин. Тому вийшло декілька дублів. На один з таких дублів сестри Тельнюк відповіли більш розширено.

Питання

Чи планується перевидання двох перших альбомів («Мить» 1991, «Галя та Леся» 1994)?

Відповідь

Галина: Наразі ні. Але хотілося б.

Леся: Маємо ідеї оновити аранжувальне звучання деяких пісень цих альбомів. Але це згодом.

Наразі я маю чорновий матеріал рецензії концерту та запис повноцінного інтерв’ю з сестрами Тельнюк, які я оприлюдню трохи згодом, бо зараз дуже хочу спати…

Є питання до Галини та Лесі Тельнюк?

2009-05-11T23:38:22Z

Маєш чудову нагоду спитати про те, що тебе цікавить до 16:00 години 14 травня.

NBB.COM.UA: герої набайдужого четверга

Увага! На веб-конференції будуть присутніми і Галина, і Леся Тельнюк. Будь ласка, вказуйте у своїх питаннях адресата!

адреса сторінки веб-конференції: http://nbb.com.ua/conference/

http://www.telnyuk.info/pages/start.php?id=events&event_group_id=1&event_id=159&cmd=show

Книгообмін. Поповнення

2009-05-05T19:02:20Z

Коли я в п'ятницю брав інтерв'ю в Михайла Барбари, то я "не для преси" запитав в нього, куди поділася "Вранішня кава з Міськом Барбарою". Він відповів, що після того, як не стало Сашка Кривенка, "Громадське радіо" припинило своє існування. Я ще тоді записав це ім'я, бо ніколи раніше його не чув.

Сьогодні я зайшов до буккросінгу книгарні "Є", і побачивши на полиці "Антологію публікацій у газеті Post Поступ 1991 - 1994", негайно її виміняв! З дитинства пам'ятаю цю газету! тоді я ще не дуже був читачем -- по карикатурам запам'яталась. Читаю, хто був редактором... Олександр Кривенко.

А коли, перечитуючи список авторів, котрі публікували свої статті в газеті, то натрапив на Мар'яну Чорну... Пам'ятаю в якому шочі була моя бабуся тоді, в 1999...

19.04.2009

2009-04-19T19:41:10Z

Христос Воскрес!

ПАТАМУША

2009-04-11T17:59:55Z

коли тролейбус підїджає до мого будинку, то іноді тисну кнопочку, щоб водій зупинив поближче до дому, а не віз ще квартал. то є поширена практика. не я один там виходжу -- то вже традиція там зупинятись, як просять (сигналять)
зупинку цю звуть "па трєбаванію"
а я вимагати не люблю
питаю через плече в дядка -- на слідуючій виходите?
А какже? -- відповідає добродій напідпитку
"на прохання?" -- перепитую
він відповів ствердно, але задумався
нє, ні вихажу, прахадітє. ви уж міня звінітє, маладой чілавєк, я тут украєнські слава учу, то я вам скажу -- на вимогу!
Отако!

очима Amnis

2009-04-04T16:30:48Z

сподіваюсь, віднині на моєму блозі будуть частіше з'являтись фотографії
а все завдяки уважному темноокому янголятку, чиї фото-спостереження представлені Вашій увазі:)

труби з душевними... перепрошую, з душевими поривами

чого тільки не розрекламують в метрополітені

всюдисуща реклама

першоквітневе (з невеличким запізненням)

2009-04-04T16:14:40Z

ГОГОЛЮ

За думою дума роєм вилітає,

Одна давить серце, друга роздирає,

А третяя тихо, тихесенько плаче

У самому серці, може, й Бог не бачить.

Кому ж її покажу я,

І хто тую мову

Привітає, угадає

Великеє слово?

Всі оглухли — похилились

В кайданах... байдуже...

Ти смієшся, а я плачу,

Великий мій друже.

А що вродить з того плачу?

Богилова, брате...

Не заревуть в Україні

Вольнії гармати.

Не заріже батько сина,

Своєї дитини,

За честь, славу, за братерство,

За волю Вкраїни.

Не заріже — викохає

Та й продасть в різницю

Москалеві. Це б то, бачиш,

Лепта удовиці

Престолові- отечеству

Та німоті плата.

Нехай, брате. А ми будем

Сміяться та плакать.

Тарас Шевченко

Публіка

2009-02-28T19:51:35Z

Повертаючись вчора ввечері звичною дорогою, що пролягає парком, я від переповнюючих мене думок і настроїв почав грати на харпі. Наскільки голосно, не знаю, бо самого себе зі сторони не завжди адекватно чути. Раптом здалеку роздався не одинокий гавкіт… По дорозі, прямо на мене бігло близько десятка собак. Я йшов тротуаром край дороги, тож був варіант біганути ліворуч в парк, в хащі, або праворуч через дорогу, збиваючи з курсу автомобілі, перестрибуючи через огорожу між сторонами руху… Але собаки вже були близько, тому варіанти подьоргатись відпадали – все одно б догнали… Я з харпом в одній руці, і з складеною сумкою (ох, вже ці переїзди!) в іншій, залишившись непорушно стояти, намагаючись не дивитись їм в очі, подумки подякував їм та Господу Богу за невідворотність, в якій я був переконаний… За декілька метрів переді мною, переставши гавкати, собаки пробігли повз мене, ніби й не помічаючи мене. А вслід за ними – їхнє потомство.

…я ще довго по дорозі додому переосмислював те, що відбулось… я повертався з виставки на якій були представлені роботи моїх друзів, і подумав, що, можливо, я й тому й рідко виставляю свої – бо ніколи не знаєш, хто прибіжить на них, і в кращому разі… пройде мимо… іноді саме таке “пройде мимо” надихає творити далі...